Стася Федишин

000000___00000 _00000000_0000000 _0000000000000000 __00000000000000 ____00000000000 _______00000 ___000000___00000 _00000000_0000000 _0000000000000000 __00000000000000 ____00000000000 _______00000 _________0 ________*__000000___00000 _______*__00000000_0000000 ______*___0000000000000000 ______*____00000000000000 _______*_____00000000000 ________*_______00000 _________*________0 000000___00000___* 00000000_0000000___* 0000000000000000____* _00000000000000_____* ___00000000000_____* ______00000_______* ________0________* ________*__000000___00000 _______*__00000000_0000000 ______*___0000000000000000 ______*____00000000000000 ______*______00000000000 _______*________00000 ________*_________ Любит тот, кто безумно ревнует, любит тот, кто при встрече молчит. А не тот, кто все время целует, и "люблю" без конца говорит... Девчонкой можно увлекаться, девчонкой можно дорожить, но никогда нельзя смеяться, она ведь может отомстить Получилось так, что мы расстались. Радости минуты позади... Только на губах моих остались, поцелуи нежные твои Ти, пробач, Пробач, що не кохала. Ти забудь, А хочеш - пам'ятай. Мені прощення буде мало За зруйнований твій рай. Ти повір, Я так хотіла - навчитися кохати лиш тебе, Ти повір, Я все зробила б, Та лиш кохання в мому серці не живе. Ти знаєш те чого не знаю я, І всі думки мої й слова, засипе снігом ця зима, І все що було назавжи, Забуду я, забудеш ти, А почуття, які були між нами, Залишать лиш у серці рани. І Ніч закриє свої штори, Пролитих сліз вже ціле море, З нього чорні ріки льются, Наші дороги вже ніколи не зійдуться, І ми не будемо вже разом, Не буде, як тоді, Коли з тобою пролітали дні, Коли про тебе думав я, Любив тебе, Тепер ти не моя, І тільки біль та пустота, і колір ночі, Це все, що бачу, Тобі ніколи не пробачу, І все що було назавжи, Забуду я, забудеш ти. Я хочу забути тебе Я просто мучу себе. Ти ж не знаєш, Що тебе люблю я. Ти відчуваєш? Тебе спитає душа моя. Мені важко на душі Серце розривається… Нестерпний біль в душі, А зрада не прощається… А я б забула заради тебе. А я б не слухала себе. А потім знову я б страждала. І від тебе взаємності чекала. Та так не вчиню я І так важка доля моя. Зрадив раз, зрадить і вдруге На мої почуття йому байдуже. Чому це відбувається зі мною? Я не можу контролювати собою. Мені важко боляче і жаль… На моєму серці зараз печаль. Чому так важко забувати? Чому так важко когось прощати? Чому так важко відпускати? А просто й легко так кохати. Я пам’ятатиму тебе Бо я не хочу забувати. Я ненавидітиму себе. Бо я не вмію ще прощати. А я любила А я страждала. Тебе я справжнього не знала. А ти обманював мене. І ти обманював себе. В тебе не справжнього я закохалась. Через кохання я настраждалась.