Леся Софійчук

Можна любить того, кто делает тебе больно, но некогда не делай больно тому, кто любит тебя, потому что в этом мире ты просто кто-то, но для кого-то ты и есть весь мир!!!!!! Хочу запропонувати тобі одну подорож: напрямок - зірки, транспорт - серце, шофер - кохання, пасажири - ти і я, білети - без повернення!!! Так ти зі мною???? Любовь бежыт от тех хто гонитса за нею, а тем кто прочь бежыт кидаетса на шею!!!!! Я – жінка! Ви чуєте, люди, я – свічка, Запалена Господом на віки. Неправда, що я – ребро чоловіче. Цю казку придумали чоловіки. Я – жінка. Я – річка бурхлива й неспинна, Що в повінь зриває верхи берегів. Хто каже, що я підкорятись повинна? Це ще одна вигадка чоловіків. Я – жінка. Природою створена пісня, Яку чоловік заспівать не зумів. Я – мрія і спогад. Майбутнє й колишнє. Я – щось незбагненне для чоловіків. Я – жінка. Я вільна, як думка одвічна. На думку не можна надіть кайдани. Це ти мене в рабство продав, чоловіче! І грішна я стала з твоєї вини. Та я – лише жінка. Я прагну кохання І все пробачаю тобі наперед. З твоєї криниці я – крапля остання. Для вуст твоїх згірклих я – липовий мед. Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля І гоїти рани візьмуся тобі. Я – непередбачена, незрозуміла, Я плачу від щастя, сміюся в журбі. Я – жінка. Я, дійсно, слабка половина. Нехай переможцям – лаврові вінки! Історію творять, звичайно, мужчини, Але лише так, як захочуть жінки.