| Основная информация Дата рождения: 9 Ноября Пол: Мужской Семейное положение: не женат Контакты Город: Львов Skype: roman_skorpion VK: id183059540 | |
| Жизненная позиция Полит. предпочтения: умеренные Главное в людях: смелость и упорство Главное в жизни: саморазвитие Отн. к курению: негативное Отн. к алкоголю: компромиссное Вдохновляют: Відпочинок про який мрію 7 років | Личные интересы Деятельность: Cпівак і композитор Интересы: Музика Любимые книги: Біблія О себе: Роман народився 9 листопада 1990 року у м. Львові. Ще у підлітковому віці співав у церковному хорі. Закінчив музичну школу по класу акордеон. Коли настав час вибору професії, батьки артиста дуже хотіли, аби він став кухарем, проте самому Роману ця професія зовсім не подобалася, і він уперто продовжував займатися музикою. Це захоплення переросло в рішення стати професійним співаком, музикантом, композитором. По закінченню школи вступив до Училища культури та отримав омріяну з дитинства професію. Талант, працьовитість та наполегливість дозволили Роману увірватися в український шоу-бізнесу, і фанатів творчості з кожним днем стає все більше й більше, а Роман стрімко наближається до бажаної мети . Роман рано осиротів. Після смерті мами став найстаршим у родині, тож замінив батьків і став підтримкою п’ятьом братам і сестрам адже батько пропав безвісти. У 2014 році вийшла, написана Романом прониклива пісня - «Мама», у якій автор передав усі свої почуття, які не встиг висловити їй за життя. Витримавши такі життєві випробування, Роман бере участь у благодійних заходах: підтримує онкохворих людей, приділяє багато уваги дітям-сиротам, адже сам добре розуміє, що таке життя без батьків. На декілька пісень Роман зняв кліпи, зокрема на його хіт "Поцілую". Наразі Роман Скорпіон закінчує роботу над першим студійним україномовним альбомом. Він є автором текстів і музики всіх пісень, що входять до альбому. Любимые цитаты: Коли світ уже спить, я дивлюсь на нього через вікно.
Я бачу тишу, що вдень бриніла життям.
Бачу тіні, що зненацька з'являються і розпливаються по землі.
Я притискаю до шиби своє лице – хоч його майже не видно,
все ж воно присутнє.
Саме тоді, коли тиша пронизує землю,
я лічу тіні – на піску, на бруківці, на моєму житті.
І хоч знаю, що я – лишень згусток живої матерії,
все ж обіцяю Богові, що, перш ніж згасне моє життя,
я доведу світові, що жив тут. |