Василь Іжик

я люблю тебе над усе, та не знаю, що зараз з тобою…. я люблю і ти знаєш про це, та напевне це вже не доля…. знаю тяжко брехати тобі, та не легше без тебе жити мені, я серце своє тобі віддала, та спіткала його там журба, я любити завжди тебе буду, та ніколи тебе не забуду… навіщо було брехати мені? якщо серце своє відкрив не мені, ти з почуттями погрався, ти просто над усім посміявся… я говорила, що люблю тебе, а ти не звертав уваги на це. та скільки ж помилятися я можу????? я любити уже так не зможу!!!! скажи, що я маю зробити, щоб знову тебе повернути, щоб знову в обійми впасти твої… і чути ніжні слова твої, щоб твої зелені очі дивились на мене, а твої ніжні уста цілували мене…. ти знай, я ніколи тебе не забуду, тому, що часто в снах бачу тебе…. ти завжди в моїх думках…. як жаль, що це не реальність… я обійняти хочу тебе, та не можу цього зробити, чому ж відштовхнув ти мене, я ніколи не зможу цього зрозуміти. коли ти казав: «люблю я тебе!» моє серце кричати хотіло, я завмирала, коли цілував ти мене…. я не зможу цього вже забути…. як жаль, що все не можна повернути!!!!!!!