Юля Лесик

Ті сльози,що течуть повільно по щоці,здаються полум"ям жаркішим.Вони мабуть течуть із самої душі,бо так печуть сильніше.У голові є думка лиш одна,яка так недає спокійно жити :Чому кохаю досі я ,того хто не навчився ще любити.Чому я посміхаюся йому і брешу кожному у вічі,що серце не належить вже йому.Що я ще не у тому віці,щоб так сильно й пристрасно кохати.І по ночах за те коханя так страждати.Так,я збрешу всім,але не серцю,що ще б'ється,за те кохання,що на шматочки рветься.. . А жизнь ведь пролетает моментально, Но, не всегда хватает силы воли... Мы часто говорим, что все нормально, А ночью задыхаемся от боли.