Ярина Бачинська

-як справи? -все нормально.. вам не здається, що завжди так? "все нормально",коли ти посварився з мамою.. "все нормально",коли тебе зрадили близькі люди.. "все нормально",коли навіть нема кому виговоритись.. "все нормально",коли навколо пустота.. "все нормально",коли ти ідеш гуляти сам,тому що нема з ким.. "все нормально",коли розбили твоє серце.. просто знайте,якщо вам говорять"все нормально",то ця людина просто втратила сенс свого життя. Це зараз ми діти, підлітки. Але потім ми всі коли-небудь покинемо ці сайти. Ми виростемо. У всіх у нас з'явиться сім'я, діти. Вже не будемо думати про контакт, скайп, аск і т.д. Але коли-небудь... Ти обов'язково знайдеш папірець, де написано твій логін і пароль. Просто так включиш комп'ютер. Зайдеш Вконтакт. Давно вже спустіла сторінка. Прочитаєш діалог з людиною яка колись була дорога. Заплачеш. Колись вона була дорога тобі. Всі ті повідомлення, мільйон пісень які ви надсилали одне-одному... Ця людина вже давно offline. Твій статус "Пішов звідси" оновлений багато-багато днів тому. Як то порожньо, чи що. Всі друзі які колись писали тобі на сторінці виросли, і давно не заходять. Вони щасливі. І ти напевно теж. Деякі видалили свої сторінки. Сумно? Дуже. А ти пам'ятаєш, яка у вас була дружба? Здавалося назавжди, Ви так і залишитеся безтурботними дітьми. Але ні ... Прийшов час і ми стали дорослими. Так завжди. Ще раз перечитаєш всі повідомлення від друзів. Ти заплачеш, обов'язково. Ви більше ніколи не будете листуватися, ось так просто. Ніколи. Ти останній раз в онлайні. "Видалити сторінку" Тиснеш хрестик. Вимикаєш комп'ютер. Тепер все. Обіймеш дружину, дітей. Тепер вони твоє життя. Тільки вони. І більше ніхто тобі не потрібен. А в інших країнах містах ... Ті люди. Друзі. І та, сама-сама улюблена ... Сидять, і можливо теж згадують про те що було. Ми більше вже ніколи не повернемося в те життя. Життя Онлайн. Але колись там, ночами сидячи на підвіконні, будемо пам'ятати про ту щасливу мить життя, всіх тих друзів...