Володимир Жовнір

Удача усміхається тим ,хто купляє квитки... A я гуляю по Москві, І бачу памятник Бандері, Великий тризуб на кремлі, І синьо-жовтий в всіх в оселі! Великий памятник Донцову, Петрівка вже стоїть без грат, Повсюди чути нашу мову, І люблять всі мій автомат! Нема вже в світі комуністів, Нема дебілів і мєнтів, Нема заядлих шовіністів, І всяких путінів-козлів! Нема вже в світі мавзолею, Госдума вся на Соловках, Спалили Леніна тварюку, А Кучма зїв його весь прах! Яскраво світить ясне сонце, Нема кацапської свині ... Лідером бути не важко,важко знайти людей які б вважали тебе лідером. У кожної людини три характери: той, який йому приписують; той, який він сам собі приписує; і нарешті, той, який є насправді... ___________________________________________ Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, не надимається, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! ___________________________________________ Любов і дружба-взаємна луна; вони дають стільки,скільки ж беруть. 2050 рік, Сибір, окраїна Української Імперії. Хутір, на хуторі стоїть стара велика хата-мазанка. В хаті сидить старий українець, справжній козак: оселедець, шаровари, вишита сорочка. Він великою ложкою їсть вареники зі сметаною, але, раптом, десь поряд чути якісь крики. Козак повільно підводиться, виходить в сіни. Вдягає кожух і шапку, знімає з кілочка рушницю і виходить на двір. За вікном чути два постріли, відчиняються двері, чоловік заходить в хату, роздягається і знову спокійно сідає за стіл до вареників. Голос за кадром: "Ці москалі на стільки обнагліли, що вже почали підбиратися до людських осель!" Москвич в Киеве: - Извинице, как папасць в расийскае пасольства? - Дуже просто: навiв ракетницю, нацiлився i йобнув! Россию никто не завоюет, она сама себя нагнет раком!