Вадим Шматенюк

Легко приховати ненависть. Непросто приховати любов. Найважче приховати байдужість. Навколишні чуйно реагують на наше нехтування до них, адже люди як рослини-вони погано ростуть, якщо за ними немає гарного догляду. Долаються любов'ю або ненавистю, заздрістю, захопленням люди не відають іноді, що творять. Але перш ніж зробити крок вперед зупиніться ... Квартирні бої, на відміну від військових баталій, сміливо можна назвати "боями без правил". Людина сама ловець свого щастя і все життя полює на нього. Але найголовніші проблеми у людей починаються тоді, коли їм набридає власний шлях ... І мисливець вирішує стати філософом, а філософ - піти мисливської стежкою. Не можна бути чесним в розстрочку, тому що, коли життя поставить нас перед необхідністю сплатити борги перед своєю совістю, виявиться, що відсотки на них виросли до величезних розмірів Не варто звинувачувати себе за минуле, досить лише засвоїти урок який підносить життя. повага до старшого покоління- ознака мудрості Нерідко, досягнувши бажаного, ми тут же починаємо мріяти про щось більше, а в результаті втрачаємо те, що маємо. Світ навколо - це відображення нас самих. Наших думок, почуттів і вчинків. Дуже часто за справедливість ми готові прийняти лише те, що приносить вигоду особисто нам. Найнадійніша запорука щасливого життя - спокійна совість. В удачу вірять тільки невдахи, а люди щасливі насамперед вірять в себе. Нерідко, намагаючись переробити людей, ми беремося читати нотації, командувати, навіть погрожувати і не можемо зрозуміти, чому ж наші, здавалося б титанічні зусилля не приносять ніяких плодів. Не тільки наші заслуги, а й нашу повагу до заслуг інших дозволяє домагатися справжніх успіхів. Мені здається, невдахою людина може стати лише за власним бажанням. Адже той, хто бореться може вийти переможцем з дуже складної ситуації, а невдахами називають тих, хто занадто рано опустив руки. Як правило ми прагнемо втілити в життя вислів про те, що кожна людина повинна народити сина, посадити дерево, будинок побудувати ... Набагато важливіше, щоб посаджене дерево плоди давало, син - поважав батьків, а в побудованому будинку панували любов і взаєморозуміння. Ми часто вимагаємо від оточуючих любові і розуміння, але при цьому не замислюємося про те що відбувається в їхньому житті. Між щастям і нещастям лежить ціла прірва. Ми судячи з усього живемо в ній, періодично намагаючись вибратися з неї, піднімаємося то на один схил, то на інший. Я думаю є два основних важелі, які керують людьми - страх і особистий інтерес. Головні проблеми людей часто обумовлені тим, що заради особистого інтересу вони спочатку забувають про страх, а потім зі страху зраджують своїм інтересам. Хто з нас не мріє залишити свій слід в житті? Одні для цього народжують дітей, інші пишуть товсті мемуари, треті просто живуть, намагаючись зробити своїх близьких щасливими, і саме про таких людей потім кажуть вони не даремно жили на Землі.