Ирина Звёздка

"І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…", "Життя іде, і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде...", "Скiльки рокiв кохаю, а закохуюсь в тебе щодня...", "Єдиний, хто не втомлюється, – час..."(Л.Костенко) Не треба класти руку на плече. Цей рух доречний, може, тільки в танці. Довіра — звір полоханий, втече. Він любить тиху паморозь дистанцій. Він любить час. Хвилини. Дні. Роки. Він дивний звір, він любить навіть муку. Він любить навіть відстань і розлуку. Але не любить на плечі руки. У цих садах, в сонатах солов’їв, Він чує тихі кроки браконьєра. Він пастки жде від погляду, від слів, І цей спектакль йому вже не прем’єра. Душі людської туго і тайго! Це гарний звір, без нього зле живеться. Але не треба кликати його. Він прийде сам і вже не відсахнеться (Л.Костенко).