Таня Мельник

Як вистоїш, коли всі проти тебе— Упали духом і тебе кленуть, і Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий — мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не грати цноти ані доброти; Як зможеш мріять — в мрійництво не впасти, І думать — не творити думки культ, Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя, Сприймеш як дим і вітер на віку; Якщо стерпиш, як з правди твого слова Пройдисвіт ставить пастку на простих, Якщо впаде все, чим ти жив, і знову Зумієш все почати — і звести; Якщо ти зможеш в пориві одному Поставить все на карту — і програть, А потім — все спочатку, і нікому Про втрати й слова навіть не сказать; Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили Служити ще, коли уже в тобі Усе згоріло, вигасло — лишилась Одна лиш Воля — встоять в боротьбі; Як зможеш гідно річ вести з юрбою І з Королем не втратиш простоти, Якщо усі рахуються з тобою — На відстані, яку відміриш ти; Якщо ущерть наповниш біг хвилини Снагою дум, енергією дій, Тоді весь світ тобі належить, сину, І більше: ти — Людина, сину мій.