Віталій Максимюк

'Не закохуйся в обличчя, не закохуйся в вбрання, а закохуйся в ту душу, що потрібна для життя! Бо краса - це сон зрадливий, раз присниться тай нема. А душа - це все на світі, що потрібно для життя... Так хочеться побути в самоті. Сльоза гаряча тане у безодні… Душа кричала сотню раз: не йди!!! Стискали серце руки слів холодних. Не треба сліз і плагіатних слів, Вже ними не повернемо нічого… А ти? Скажи, що просто не хотів Ні почуттів, ні частки серця мого. Ти виграв бій. Жорстоко й до кінця. Давно твоя, сама ж цього хотіла, Та ти не мій, хоч я іще твоя - Шептала я не раз тобі несміло… Для чого клятви? Ти й раніше знав, Що я для тебе тільки одна з інших… А я-то вірила, що ти мене кохав, Наївно ще писала тобі вірші… Усе пройде! І мало залишилось, Розділять кілометри назавжди… І те кохання, що в душі іскрилось, Затопчеться… Іди по ньому… Йди… Старі картини сильних почуттів… Нові поправки вносити вже пізно… Ти все ще не виходиш з моїх снів, Ти досі там, так грубо, і так ніжно… Ти хоч на хвильку зовсім відпусти! Забудь мене, не мрій про мене, чуєш?! Для чого будувати знов мости, Крихкі і неміцні, які зруйнуєш?.. Не хочу більше спогадів отих, Заставлю серце трохи помовчати… В житті є стільки почуттів простих, Для чого захотілося кохати??? Та ти ніхто. Душа іще горить Німим вогнем колишньої любові. Немає сліз. Не треба слів чужих, Залишимо лиш злий той вирок долі. Прощай навіки! Це вже не слова, Ми більше не побачимось ніколи… Ще тільки місяць-і тебе нема, Ти навіть не подумаєш, що скоїв… Їдь швидше, чуєш?!.. Як же ти набрид! Ятриш словами вже не свіжі рани! Твоя любов лиш з користі гібрид, Моя ж була синонімом коханню… у темному житті сповнених кошмарів де все мені чуже і призирають всі мене очима ти зявилася у сні бо неміг повірити в реальне що подарила світлі промені надії і запалила ти іскру.... у моїм коханні ПОЧУТТЯ моє бажання міцне і ніжне моє кохання пристрасне й палке моє кохання лине все до тебе моє кохання мовбито страшне чому я сам не знаю серце рветься душа тліє кохання втрачине прости з гіркою долею лишаюсь бо я без тебе пропаду і лине музика спокійна з ритмом серце підніма з думкою коханя борусь я бо ніжно й пристрасно кохаю я своє багаство я б віддав у прірву кинувся безстрашно помер, віддав життя втопився в прірві безнадійній знаючи єдині ті слова так!вернуся я до тебе я б наповнився життя кохання знов вернулось бо для тебе