Влад Годованик

Стародавнє місто Троя (Ілліон) в північно-західній частині Малої Азії - найбільш відома історична пам'ятка на території Туреччини. Про його історію розповів Гомер в поемі "Іліада". Відкрив місцезнаходження Трої, вів розкопки і фінансував їх в другій половині XIX в. німецький археолог Генріх Шліман. Археологічні розкопки, що ведуться з того часу, показали, що найперше міське поселення жило тут у 3000 р. до н.е. До кінця II тис. до н.е. місто руйнували і відновлювали не менше 9 разів. До міст, що їх греки здобули в часи свого перенесення, належав Іліон, або, як його назвали римляни, - Троя. З Гомерової "Іліади", в якій описана десятилітня облога Трої, знаємо, що це був оборонний город з великими мурами, баштами та іншими укріпленнями. Віднайти це славне місто постановив собі за мету життя німецький археолог Генріх Шліман. Свої розсліди розпочав він у 1871 р. і вів їх до смерті в 1890 р. Довгий час не міг він натрапити на заховані руїни, але випадково завважив серед рівнини невеличкий горбок Гіссарлик, в якому тільки й знайшов великі звалища давнього міста. Довголітні розкопи виказали, що на тому місці існувала не одна оселя, а в різні часи, одне по другому, аж дев'ять міст. З першого, найдавнішого міста відкрито тільки останки мурів, що доходили до 3 м завгрубшки. Краще заховалося друге місто. На спланованому горбі стояли довкола оборонні мури, побудовані з великих каменів сильно побудованими стінами, так що коли ворог здобував зовнішню браму, оборонці могли ще боронити внутрішні ворота. Крім цього, сам замок також був укріплений мурами. Замкова будова була простокутня. Мешкання складалося з подвір'я, підсіння (портика) і світлиці. Стіни будували на камінному підмуруванні із сушеної цегли і скріплювали їх балками. На стінах є сліди фресок. Дах, здається, був плоский, як це, зрештою, бачимо аж дотепер у сухому підсонні Сходу. Світло входило через отвори в даху, туди ж виходив і дим з вогнища. Отже, будова була така сама, як будова палат на Кріті або в Мікенах, тільки значно простіша." Гомерова Троя займала аж шосту верству у звалищах. Знайшли по ній небагато. Заховалися тільки рештки могутніх мурів та сліди оборонних веж. Входові ворота були з чотирьох сторін, а також була мала хвіртка для вилазок. Відкопали також криницю в середині замку. З самих будов збереглися тільки рештки фундаментів. Отже, цей "священний Іліон", якого найбільше шукали археологи, залишив найменше пам'яток. Останки його мурів вціліли завдяки тому, що римляни уживали їх (разом із звалищами сьомого й восьмого міста) до будови дев'ятого города - "Нового Іліона". Що на цьому місці, на горбі Гіссарлик, стояла справді Гомерова Троя, це старався довести наступник Шлімана, археолог Дерпфельд. На основі студій терену й інтерпретації "Іліади" йому, здавалося, пощастило переконати вчений світ, що Іліон міг бути тільки тут, [а] не деінде. Але в новіші часи інші археологи виступили з аргументами, що в Гіссарлику є тільки рештки великої гробниці, де ховали полеглих героїв, та фортифікацій, що цю гробницю захищали. Справжній Іліон мав би стояти деінде, в місці, що тепер зветься Ка-ра-Юр. По чиєму боці рація - це покажуть дальші розкопки. Господарство та устрій. Народ, що здвигнув такі великі міста й замки, також в інших ділянках культури стояв на високому рівні. Ловецтво, якому так запопадливо віддавалися примітивні народи, в егейців було вже тільки забавкою великих панів. Полювали деколи на диких кабанів, що робили шкоду хліборобам, то знову на биків, яких на Кріті вживали для боротьби в цирках та на жертви богам. Лови на биків відбувалися за допомогою нагінки, що заганяла звірів у заставлені сіті. Але головним заняттям населення було хліборобство й скотарство. Знали вже усі роди збіжжя, плекали виноград й оливне дерево, мабуть, також фіги. З домашніх звірів найбільш поширеними були вівці, кози та корови. До їзди вживали ослів і мулів, а кінь з'явився у Греції тільки по 150