Наташа Романенко

ТІЛЬКИ ЗАКОХАНИЙ МАЄ ПРАВО НА ЗВАНЯ ЛЮДИНИ! "Умей ценить того, кто без тебя страдает. И не гонись за тем, кто счастлив без тебя" "Если бы любовь могла стать нашим богом, а мир служил ей алтарем, стоило бы жить вечно." "Любовь должна не туманить, а освежать, не помрачать, а просветлять мысли, так как гнездиться она должна в сердце и в рассудке человека, а не служить только забавой для внешних чувств, порождающих одну только страсть." Когда в ее жизни происходило что-то важное ,ей нужны были одиночество и тишина .Только в одиночестве она могла от души чему-то радоваться ,над чем-то вволю плакать или ,не стыдясь, чего-то бояться В этом мире ничем нельзя обладать по-настоящему: вещи недостаточно долговечны, и мы недостаточно долговечны. (Саймон Тагуэлл) Очень легко прощать другим их ошибки; куда труднее простить им, что они были свидетелями наших ошибок (Джессамин Уэтс) Я никогда не противлюсь искушению, ибо знаю по опыту: то, что мне вредно, не искушает меня (Джордж Бернард Шоу). Кохання має свої закони розвитку, свій вік, як життя людське. У нього є своя розкішна весна, своє спекотне літо, нарешті, осінь, яка для одних буває теплою, світлою і родючою, для інших - холодною і безплідою..... ( В.Бєлінський) Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. Любов завжди страждає, ніколи не виражає протесту, ніколи не мстить за себе. (Мохандас Ганді) ...Закохатися не означає кохати... Закохатися можна і ненавидячи. (Ф.Достоєвський) Рукописи не горять. (М.Булгаков) У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг,і душа, і думки. (А.Чехов) Пристрасті - це вітри, що надимають вітрила корабля; вітер, правда, інколи топить корабель, але без нього корабель не міг би пливти. (Вольтер) Хіба це мало - незабутня мить? (Л.Костенко) Я знаю, що нічого не знаю. Але інші не знають й того. (Сократ) Люди з розбитими серцями не вмирають! Вони стають інтелектуалами...(Таня Малярчук) І вибач, якщо я забуду тебе. Бо це не означає забути про тебе...(Таня Малярчук) Життя таке, яким ми його робимо. Воно дає нам різні випробовування, і що не значніша людина, то менше цих випробовувань. Але без них хіба можна дізнатися про себе всю правду? Отже, життя прекрасне! (Ірен Роздобудько) Життя не має смаку, в чистому вигляді воно - як дистельована вода. Ми самі додаєм у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку - серце болить сильніше. (Ірен Роздобудько) Людина, яку кохаєш по-справжньму повинна приносити багато страждань! (Ірен Роздобудько) Мене в мені забагато для мене одної. (Ірен Роздобудько) Є речі, які я завжди викреслювала з памяті - з ними жити не можливо! (Ірен Роздобудько) Чи знаш ти, чи можеш зрозуміти, як змінив мене? У мене було зовсім інше життя. І от у ньому з"явився ти... І мені захотілося згаснути разом з тобою. У твоєму згасанні була якась особлива сила, і таємниця, і пристрасть. Мені здавалося: ще трішки, і я пізнаю щось дивне, нескінченне, якийсь прихований зміст у цьому перебігові часу. Тепер я зовсім нічого не чекаю, а ти- не збожеволів, не постригся в ченці, не зробив нічого такого, заради чого варто було б згасати поруч із тобою. Ти живий, а я вмерла... Ото й усе...Але я не можу не любити тебе. Хіба це залежить від нашої волі? Я стала для тебе тягарем, ти хочеш піти... А що робити мені? (Ірен Роздобудько) Любовь - это то от чего ты улыбаешься, даже когда устал. Не надо говорить "я тебя люблю", если это не так. Но если это правда - повторяй это почаще, а то те кого ты любишь могут забыть. А все же любовь - это какая-то болезнь, боль и страдание. Она захватывает всего, не дает покоя, порождает какие-то неясные порывы и великую печаль (Якуб Колас, "На росстанях"). Оптимист уверен что мы живем в самом лучшем из миров, писсимист боится что так оно и есть.