Ваня Николин

Наша раша..Наша раша..Наша раша..Наша раша..Я не цытирую...Наша раша..Наша Для розуміння змісту імперської політики Росії неможливо обминути увагою грунтовну наукову працю Ф. Енгельса “Зовнішня політика російського царизму” яка відображає типові західноєвропейські стереотипні погляди щодо сприйняття країн Західної Європи, Росії, Туреччини як природно-просторових центрів – Заходу, Півночі, Сходу, Півдня. Розглядаючи процеси соціального протистояння робітничого класу і буржуазії в Європі Ф. Енгельс вважав, що еволюційний розвиток західноєвропейських країн порушувався і затримувався внаслідок різновекторного втручання Росії у процеси Європейської політики. Російська царська імперія, вважалася ним, “головною твердинею, резервною позицією, резервною армією Європейської реакції”, тому що її міжнародна діяльність була спрямована на завоювання територій які забезпечили б їй панування над Європою і “зробили б неможливою перемогу європейського пролетаріату”. Навіть пасивне існування Російської імперії розглядалося Ф. Енгельсом як постійна загроза і небезпека для Європи, таким, зокрема, виглядало його сприйняття активної зовнішньої політики царського самодержавства. Наприкінці ХІХ століття кордони Російської імперії розширились внаслідок здійснення територіальних завоювань, які було спричинено етнічно – патріотичною нестабільністю сусідів і наочно засвідчили одвічне прагнення російської влади до світового панування.