Оксана Курочка

Кохання-це горілка:спочатку гріє,а потім зводить з розуму... Любовь как война... Легко начать... Тяжело закончить... Невозможно забыть... Люди всегда разрушают то,что любят больше всего. Не повіриш: я не засмучена. Посміхнися: не обіжаюсь Знаю я – моє серце змучене, Та не бідкаюсь і не каюся. Не повіриш: я не змінилася, Все така ж чудна та закохана... Пам’ятаєш, як я дивилася Перелякано і сполохано? Так, звичайно, я помудрішала, Але час душею не бавився, Неможливо це – стати іншою, - Хай би ще сто років наклалося! Не подумай. Я не забула – Кожен порух твій пам’ятаю, Кожну мить, що як сон минула, Я щоночі назад вертаю. Вірю: наша любов – освячена. Я вітаю тебе з весною! Не „прощай” кажу – „до побачення!”.... Кохання Кохання меж немає Кохання живе... Кохання вмирає... Кохання солодким медом буває! А потім отруйним ядом згасає Кохаєш...Те що було,чого не було Усе памятаєш, вірші свої читаєш Щось шепочеш, щось питаєш З темрявою своє життя єднаєш Просиш його прийти А він...Він забуває,що зробити має В її серці кохання згасає І болю там вже намає Тільки одна зима пісню стару напіває! __________________ Я вже так звикла до ударів долі, Що іноді не помічаю їх. Не помічаю на кривавих ранах солі. Не помічаю сльози на очах моїх. Тобі ж вдалось дістатись до живого, І я отримала поразку у бою. Лише від тебе не чекала злого, Тепер шукаю душу пошматовану свою. Не проси мене: "Люби!" Я любити не навчилась ... У моєї доброти Вверх бере наївна щирість. Не кажи мені: "Пора" - Це звучить, немов покора ... Не примушуй - не раба, Не шуканням грошей хвора. Не печаль бурхливу кров. Бережи останнє слово, В нього доказ - без основ - Час поняття тимчасове. Я - і радість, і печаль, Ти ж, напевно, з цим змирися. Не шкодуй, коли не жаль, І як жаль, то не журися ... Як підеш - звичайно йди. І назад не оглядайся, Щоб не було більш біди - Полюбить не обіцяйся. Мрій, надійся - все ж мовчи, Будь і тихим, і шаленим. Тільки вірити навчись І чекати ще на мене ... Будь відвертим, як дитя. Зрозуміти й пояснити Треба вміти це життя. Треба вміти і любити, І прощати, й берегти Кожен дотик, кожне слово ... Треба вміти віднайти Щастя твоє кольорове ...