Віра Колтун

Щастя… Коли вмієш любити людей і маєш з ким поділитись емоціями. Коли знаходиш однодумців. Коли при зустрічі тобі дарують усмішку, а не презирливий погляд. Коли відчуваєш за спиною крила, хоча ніколи не зможеш злетіти. Коли тебе не залишають у спокої. Коли дощ плаче разом з тобою. Коли ніколи не відчуваєш себе самотнім. Коли тебе впізнають ті, хто не бачив років з десять. Коли в душі не буває зими, а тільки тепла весна чи жарке літо. Коли віриш у казки. Щастя… Коли йдеш босим по траві, не боячись загнати в ступню скалку. Коли перебираєш руками теплий пісок. Коли стираєш восковий наліт з яблука. Коли бачиш, як пасуться коні. Коли поруч пролітає лелека. Коли сідає сонце, залишаючи за собою рожевий слід. Коли в полі ловиш вітер. Коли перші квіти показуються з-під снігу. Коли слухаєш вечірнє кумкання жабок. Коли золоте колосся гнеться додолу. Коли п’єш воду з джерела. Коли молишся по-дитячому щиро. Коли кажеш: «Я люблю тебе» і чуєш у відповідь: “Я тебе теж люблю”. Щастя… Коли плачеш. Коли в хворобі про тебе піклуються. Коли віриш. Коли вмієш зупинитись і перевести дух. Коли знаєш, що чиниш правильно. Коли живеш у мирі. Коли не знаєш, хто такі лікарі. Коли миєш руки у фонтані. Коли отримуєш листи. Коли спізнюєшся, але все одно приходиш вчасно. Коли дякуєш. Коли час не має значення. Коли гладиш сусідського собаку і він тебе не кусає. Коли знаєш, що дочекаєшся. Коли про твій день народження не забувають. Коли даруєш квіти. Коли приносиш добрі новини. Щастя… Коли свіча в твоїх руках не гасне. Коли в темряві немає страху. Коли не думаєш цифрами. Коли розгортаєш шоколад із фольги. Коли знаходиш загублене. Коли маєш що фотографувати. Коли відчуваєш запах свіжого сіна. Коли не бракує слів. Коли можеш допомагати безкорисливо. Коли тобі довіряють. Коли знаєш, що недарма прожив день. Коли можеш протистояти системі. Коли взуваєш кросівки після туфель на каблуках. Коли не сумніваєшся. Коли маєш вибір. Коли можеш бути добрим і милосердним. Коли відчуваєш краплі сонця на шкірі. Щастя..., коли хтось дякує Богові за те, що ти є…ТОБІ ВАЖКО?тобі важко? не думай про себе. подумай про тих, кому ще важче, чим тобі.. тобі сумно? іншим теж сумно, подивися навколо-стільки людей мають горе розбитого серця… Тебе ніхто не любить? А що говорити тим, кого принижують, б’ють, ненавидять, що говорити в’язням, що говорити бомжам?? Ти не маєш грошей? А хто їх зараз має?? Краще не мати нічого і бути з чистою совістю. чим мати все, і знати, що в тебе на серці кошки шкребуть через те, що ти обманув когось… Тебе покинула кохана людина? А хтось навіть не знає, що таке кохання…ти кажеш, що краще б ти не знав що таке кохання?Добре, тоді спробуй відказатись від щастя, закрийся в собі і ходи, як зомбі.. може для тебе буде так краще? Ти не хочеш жити?? А що говорити калікам, хворим на рак, на СНІД??? Ти повинен бути щасливим, що ти здоровий, і що ти можеш нести радість іншим людям. Не сумуй-твій сум не потрібен нікому, навіть тобі не потрібен він.. Усміхнись-лише так ти подаруєш щастя собі та іншим людям… І не думай про те, що скажуть інші, але прислухайся до них, інколи хтось каже правду.. Всім важко, але всі живуть, бо вірять в те, що не завжди буде так, як зараз.. і якщо в тебе зараз пік страждань, то пам’ятай, після нього точно буде легко!!