Марінка Кукуся

Данте Аліг’єрі (1265-1321) Італійський поет Данте Аліг’єрі, посідає особливе місце серед мислителів минулого. Поет, філософ, громадянин — Данте відкрив нову сторінку культурної історії Європи, тієї історії, яка пишеться і донині. Біографія Данте Аліг’єрі, великий поет і мислитель, провісник епохи Відродження, народився у Флоренції в 1265 році. Він походив із знатного римського роду, що брав участь в заснуванні Флоренції. В рідному місті Данте одержав базову освіту, потім продовжив навчання на юридичному факультеті Болонського університету. В Болоньї Данте познайомився з багатьма поетами того часу, великий вплив на нього справив Гвідо Гвініцелі — засновник так званого “солодкомовного стилю” в поезії. Новий стиль передбачав вільний вияв почуттів і переживань поета, широту застосування слів, загальнодоступність мови нової поезії. Після повернення у Флоренцію, Данте брав участь в битві на Кампальдино, перемогу в якій одержали флорентійці, потім був пов’язаний із політичною діяльністю. В 1302 році Данте був вигнаний із Флоренції через політичні міркування і більше не повертався в рідне місто. Він мандрував Італією, деякий час жив і викладав в Парижі. Останні декілька років життя поет прожив в Равенні, де і помер в 1321 році. Поворотною подією всього життя і творчості Данте стала його зустріч з Беатріче. Вони побачили один одного вперше на святі. Данте було тоді девять років, а Беатріче вісім, і з того часу Амор заволодів серцем поета. Але мріям не сталося здійснитися: Беатріче помирає у віці двадцяти чотирьох років, а Данте проносить любов до неї через все своє життя і оспівує її у своєму грандіозному творі — “Божественній комедії”. Твори “Нове життя”, “Монархія”, “Бенкет”, ”Про народне красномовство”, “Божественна комедія”, вірші різних періодів життя. Політичні погляди Данте належав до партії “білих” гвельфів, за що був вигнаний з Флоренції, коли до влади прийшли “чорні”. Після вигнання Данте більше не брав участі в політичному житті Італії. Свої погляди на устрій держави він викладає в творі “Монархія”. Людина, на думку Данте, на відміну від усіх інших істот, володіє так званим “потенційним інтелектом”. Цей термін Данте запозичив у аверроїста Сигера Брабантського. Повністю реалізувати цей можливий інтелект може лише людство в цілому, тому для досягнення повноти буття необхідно створити світову державу, імперію, яка охоплювала б усе людство і на чолі якої стояв би монарх. Завдання монарха полягає в піклуванні про добробут всіх людей; він не має бути жадібним та бажати вигоди для себе. Радником верховного правителя має бути філософ, а Церква повинна бути відокремлена від світського управління. Головні чесноти Дантівської держави — свобода і справедливість. “Божественна комедія” “Божественна комедія” — найбільш пізній твір Данте, є, одночасно, шедевром поетичного мистецтва, енциклопедією з ботаніки, астрономії, суспільної історії, глибоким філософським і містичнім твором. Вражає числова гармонія “Божественної комедії”: вона побудована на постійному поєднуванні трійки (божественна тріада) і десятки (досконалість). Твір має три частини — “Пекло”, “Чистилище”, “Рай”, по тридцять три пісні, хоча “Пекло” містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті, сто. Беатріче з’являється в творі в 30 пісні “Чистилища” (кратна 3 і 10), або в 64 пісні від початку (6+4=10). До неї — 63 пісні, а після неї — 36. Комедія має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу; в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в “Чистилищі” — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в “Раї”. Подорож поета трьома світами, описана в “Комедії” — це символічний шлях людства в його прагненні до істини. В “Пеклі” і “Чистилищі” Данте супроводжує поет Вергілій — символ античної мудрості, потім його замінює Беатріче, яка в поемі символізує Бож