Лена Биленко

Хто ми Українські дівчата ...- Це ми влітку ходимо в джинсах, а взимку в коротких спідницях ..- Це ми взимку носимо осінні чоботи тільки тому, що вони гарніше дивляться ...- Це ми ніколи не буваємо в активному пошуці .. . ми буваємо тільки-незаміжня ..- Це ми купуємо туфлі на високих шпильках і не здираємо цінники з підошов ...- Це ми дівчата покоління Дорогої косметики і тонких сигарет ...- Це ми боїмося вийти на вулицю ненамальованими ..- Це ми вищипуєм брови, а потім малюємо їх заново ...- Це ми переконуємо оточуючих, що нам треба худнути й коли вони з нами погоджуються-ображаємося на них ...- Це ми створені для того, щоб бути вільними ...- Це ми .. і до наших сердець підходять ключі від мерседеса. Це ми справляем свята не дочекавшись його настання. Це ми говоримо батькам що будемо скоро але чомусь це скоро може дуже довго тривати. Часто мы говорим "Не люблю", а в душе у нас текут слёзы. Часто мы говорим "Ненавижу" только для того, чтобы мы сами поверили в это. Часто мы говорим "Прощай" в надежде увидеть человека ещё раз. Мы говорим "Уйди", чтобы человек не видел наших слёз. Мы говорим "Никогда", когда знаем, что это случится вновь. Мы говорим "Разлюбил(а)"когда боимся признаться в своих чувствах. Мы говорим "Я тебя забыл(а)" когда мысль о человеке не выходит из головы. Мы говорим "Я удалила его(ее) номер" когда помним его наизусть. Мы говорим "Между нами все кончено" когда все только начинается. Иногда мы не можем сказать "Люблю" когда боимся услышать ответ. Мы просим чтобы нас "Оставили одних", когда нуждаемся в чьей-то поддержке. Мы "Надеемся", когда нет никаких шансов. Мы "Ждём", когда знаем, что о нас уже забыли. Мы "Мечтаем" зная, что это никогда не случится..... Девушка будет по-настоящему счастлива, когда у неё будет два счастья: одно будет говорить - "Любимая", а второе - "Мама".